КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "МЕРЕФ'ЯНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ЛІЦЕЙ" МЕРЕФ'ЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ТЕМА ГОЛОДОМОРУ У ЛІТЕРАТУРІ

Щоб розуміти, через що пройшли наші предки, відчути, яку складну історію переживала Україна у «лихоліття голоду», ми зробили добірку художніх творів, у яких розкривається тема Голодомору.

Спочатку ще не дуже страшно…

Спочатку пухнуть ноги.

Вони все дужче терпнуть, дубіють, стають такі тяжкі та повні, наче дві бовдні, наче хтось ізсередини щодня наливає їх оловом, і вони вже не тримають тебе, як тримали колись, а лишень заважають (Таня П’янкова «Вік червоних мурах»).

Михайло почув рипіння колес грабарського возу. Поряд з возом брів у довгому плащі з каптуром візник. (…) Михайло глянув на віз, повний мерців, збоку звисла біла й тонка, як билинка, дитяча рука ( Олександр Підкопай «Лабіринти долі»).

Перша страва називається «трав’яники» - це хліб, печений з натертої трави, замішаний на гарячій воді з додаванням насіння льону.(…) «Палянички» - випечені подрібнені картопляні відходи із залишками зернят. «Хлібці» - запечена кришена солома разом із просяною й гречаною половою, макухою з конопляного насіння, товченого у ступі (Вітольд Шабловський «Кухня терору»).

Полями сновигали люди. Чого шукають вони там? У відталій землі на бараболиську можна гнилу бараболину знайти. Часом можна і не гнилу. Але щастя, коли поблизу нікого нема (Улас Самчук «Марія»).

…вагони…повно мертвих, складених, мов шпали. Начальник, тамуючи низький голос, сказав одному з присутніх:

- Скинути в шурх: один завал вантажу, зверх того – дрова і нафта, потім знов ще, і знов паливо; щоб усе згоріло (Василь Барка «Жовтий князь»).

#читаємо_памʼятаємо